«Передовсім для ЛГБТ, але не тільки». Чи потрібні Україні реєстровані партнерства?

Володимиру Зеленському доведеться офіційно відповісти на петицію від бісексуального службовця ЗСУ, який закликав президента України підтримати законопроєкт про реєстровані партнерства. Автор петиції Петро Жеруха у коментарі Liga.life каже, що ініціював звернення до Зеленського, адже проєкт закону «стосується і його».

Необхідну кількість голосів петиція зібрала у розпал суспільного обговорення, чи справді Україні потрібні реєстровані партнерства? Консервативні політики запевняють, що ухвалення проєкту закону несе загрозу інститут сім’ї, в опозиції до ініціативи – і Всеукраїнська рада церков. А також напередодні законопроєкт розкритикувало і Міноборони: Олексій Резніков підписав висновок про те, що документ нібито має «дещо дискримінаційні ознаки щодо реєстрації шлюбу інших військовослужбовців в мирний і воєнний час».

Навіщо потрібні реєстровані партнерства?

Якщо ви не перебуваєте у шлюбі, але проживете разом із партнером, то ви позбавлені певних сімейних прав. Наприклад, права на спадок, соціальний та правовий захист з боку держави у випадку смерті партнера, ваше спільно майно в очах держав не є спільним тощо. В Україні ці права є виключно в одружених пар.

Як зазначають автори законопроєкту про реєстровані партнерства, через повномасштабну війну актуальність нового інституту, не тотожному шлюбу, зросла. До того ж, як для одностатевих, так і різностатевих пар. Передовсім тому, що у парах, де одна людина – цивільна, а інша – служить, у випадку поранення або загибелі військовослужбовця його партнер або партнерка навіть не зможуть відвідати кохану людину в реанімації або опізнати тіло. В усіх інших сімейних правах закон України таким парам теж відмовляє.

Альтернатива для неодружених пар зараз – укладати шлюб, що багато військових і робить. Під час воєнного стану цю процедуру спростили і навіть дозволили військовослужбовцям одружуватися дистанційно, а сам шлюб укласти відтепер може командир військового або військової.

Для одностатевих пар ситуація безальтернативна. Тому нещодавно медіа і соцмережі сколихнула історія Лєди Космачевської, яка публічно заявила, що прийняла пропозицію вийти заміж за свого гомосексуального друга, щоб забезпечити права його партнера.

«Я вирішила прийняти пропозицію від свого друга вийти за нього заміж, бо я розумію, що наразі іншого рішення не існує. Я збираюся стати посередником між державою і моїм другом-геєм для того, щоб забезпечити йому і його партнеру сімейні права», – розповіла Космачєвська тоді у коментарі Радіо Свобода.

Якщо ж йдеться про цивільні пари, то реєстровані партнерства мають стати певною альтернативою шлюбу, якщо вони не хочуть одружуватися з тих чи інших причин. Така практика, зокрема, поширена за кордоном, пояснює експерт з адвокації правозахисного ЛГБТ-центру «Наш Світ» Андрій Кравчук:

Інститут реєстрованого партнерства (під різними назвами) у багатьох країнах, де воно існує, є затребуваним так само і серед різностатевих пар

«Інститут реєстрованого партнерства (під різними назвами) у багатьох країнах, де воно існує, є затребуваним так само і серед різностатевих пар, навіть якщо реєстроване партнерство і звичайний шлюб у цих країнах майже не відрізняються. Англійці навіть судилися з британським урядом, щоб дозволити різностатевим парам реєструвати цивільне партнерство, яке спочатку в Англії було доступне тільки для одностатевих пар – і виграли цей процес».

До слова, зараз у Великій Британії дозволені як цивільні партнерства, так і шлюби для одностатевих пар.

Законопроєкт, який зараз обговорюють, не передбачає права усиновлення або опікунства для неодружених пар: як для різностатевих, так і для одностатевих. Авторка документа Інна Совсун пояснює, що цю норму навмисно не додавали у текст, бо не вважають, що парламент схвалить проєкт у такому вигляді. Імовірно, через упередження, які деякі народні депутати вже висловлюють.

Хто проти?

Законопроєкт про реєстровані партнерства ще не внесли до зали Верховної Ради, але документ отримав попереднє схвалення від комітету з питань молоді та спорту. Профільний комітет з правової політики свій висновок поки не сформулював.

Водночас деякі народні депутати вже непублічно, а дехто відкрито критикують законопроєкт. Наприклад, позафракційна депутатка від ВО «Свобода» Оксана Савчук вважає, що ініціатива несе загрозу «для інституту сім’ї, для цінностей українського суспільства, його моральних і духовних засад».

Схожої думки і українське духовенство. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій і окремо ПЦУ виступили проти проєкту закону і закликали Верховну Раду не допустити «чергової спроби легалізації в Україні так званих одностатевих шлюбів під виглядом реєстрованих партнерств».

У зверненні Всеукраїнської ради церков також йдеться про те, що, імовірно, запровадження партнерств може в майбутньому призвести і до надання одностатевим парам можливості усиновлювати дітей, що нібито «позбавляє їх природного права на виховання в повноцінній сім’ї – маючи і батька, і матір».

На думку експерта з адвокації Андрія Кравчука, критики інституту реєстрованого партнерства «або з щирого невігластва, або навмисно ототожнюють поняття «сім’я» та «шлюб». Кравчук нагадує, що, з точки зору чинного українського законодавства, сім’єю можна вважати будь-яких людей, «які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки».

«Український закон навіть у його чинному вигляді визнає сімейні стосунки між одностатевими партнерами – це підтверджується наявністю кількох відповідних судових рішень», – каже Кравчук у коментарі Радіо Свобода.

Отже, йдеться все ж не про сім’ю, а про інститут шлюбу, якому нібито загрожує ініціатива запровадити реєстровані партнерства, вважають критики законопроєкту.

Зокрема, вони посилаються на норми Конституції, в якій зазначено, що шлюбом визнається союз саме чоловіка і жінки.

У коментарі Радіо Свобода співавторка законопроєкту Інна Совсун наголошує, що новий інститут партнерств не має на меті замінити інститут шлюбу, а лише покликаний надати більше сімейних прав неодруженим парам, зокрема і різностатевим.

А що кажуть в Міноборони?

Міністр оборони України Олексій Резніков теж розкритикував проєкт закону, чим здійняв нову хвилю обговорення. У пропозиціях, які підписав міністр, також йдеться про те, що документ нібито суперечить Конституції.

На думку Інни Совсун, таким чином Міноборони теж нібито підтримує думку про те, що запропонований інститут партнерств має замінити інститут шлюбу, тобто прирівнює їх.

Водночас Міноборони вбачає ознаки дискримінації у законодавчій ініціативі: у пропозиціях відомства, які підписав пан Резніков, написано, що документ має «дещо дискримінаційні ознаки щодо реєстрації шлюбу інших військовослужбовців у мирний і воєнний час».

Совсун це заперечує, адже норми проєкту надають нові права усім без винятків військовослужбовцям, а не лише представникам ЛГБТ-спільноти.

Якби Резніков вчитався в цю відповідь, він би точно не міг це підписати

«Це моє дуже велике сподівання, що сталася дуже проста річ, що якийсь рядовий працівник Міністерства оборони писав пояснювальну записку і позицію Міністерства оборони, і міністр просто не вчитався в те, що він підписав. Тому що ми можемо по-різному ставитися до урядовців. Але пан Резніков точно є кваліфікованим юристом, і, якби він вчитався в цю відповідь, він би точно не міг це підписати», – сказала Совсун в етері програми «Свобода Ранок».

У пропозиціях Міноборони також йдеться про те, що відомству невідомо, скільки насправді ЛГБТ-військових нині беруть участь у захисті країни. Там посилаються на слова із пояснювальної записки до законопроєкту про «тисячі військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити свої стосунки з одностатевими партнерами чи партнерками». У Міноборони зазначають, що в них таких даних немає, і це потребує додаткового вивчення.

Скільки насправді ЛГБТ-людей служить у війську?

«З точки зору прав людини, навіть якщо відсутність законодавства порушує права двох чи однієї людини, то це вже є достатні підстави для того, аби говорити, що це необхідно виправити», – пояснює Інна Совсун, чому, на її думку, не так важливо, скільки насправді військових не можуть отримати подружніх прав.

Справжню кількість ЛГБТ-військових підрахувати неможливо, оскільки не всі вони можуть відкрито заявити про свою орієнтацію через ризики для своєї безпеки та дискримінації, кажуть фахівці.

Наприклад, нещодавно стало відомо, що невідомі погрожували спалити дім матері військового Павла Лагойди через його сексуальну орієнтацію і публічну діяльність. Про це він написав на своїй сторінці в інстаграмі.

За інформацією організації «Військові ЛГБТ+», лише їхнє об’єднання налічує понад 300 ЛГБТ-військових, 100 з яких відкрили свою ідентичність. За їхніми оцінками, у ЗСУ насправді може бути від 50 до 100 тисяч ЛГБТ-людей.

Законопроєкт про інститут реєстрованого партнерства розрахований передовсім на ЛГБТ-людей, оскільки, на відміну від гетеросексуальних пар, їхні права забезпечити інакше неможливо, каже у коментарі Радіо Свобода експерт з адвокації Андрій Кравчук.

На його думку, Міністерство оборони насправді не має нічого проти нового інституту, просто «потопити» законопроєкт Інни Совсун, щоби розчистити шлях для урядового законопроєкту, який, відповідно до Плану дій у сфері прав людини, має бути розроблений Міністерством юстиції у грудні цього року».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: